ТРЕНІНГОВА ВПРАВА “ВАЛІЗА ЕМОЦІЙ”

Більшості з нас не хочеться повторювати помилок, зроблених нашими батьками. Зараз вам випаде можливість з’ясувати, що ж лежить у вашій власній валізі емоцій. Намалюйте три прямокутника. Назвіть перший «Я», другий – «Мій партнер по вихованню» третій – «Дитина». Візьміть ще один листок паперу і намалюйте, якщо хочете, прямокутники для решти дітей та інших людей, що відіграють важливу роль у вашому житті.

Спочатку просто перерахуйте почуття, які у вашій родині вважалося допустимим зберігати у валізі емоцій, і впишіть їх всередині прямокутника «Я».
Потім зовні прямокутника запишіть емоції, які вважалися неприпустимими.Закінчивши зі своїм прямокутником, поміркуйте над валізами емоцій дитини і свого партнера по вихованню дітей. Якщо зумієте, поясніть їм цю процедуру і попросіть заповнити свої прямокутники. Тоді обговорення буде більш цікавим.
Тепер розгляньте валізи емоцій членів своєї сім’ї. Може статися так, що те, що знаходиться всередині вашого прямокутника, у вашого партнера виявилося за його межами. Вражаюче, наскільки часто нас приваблюють партнери, вміст валізи емоцій котрих прямо протилежний нашому. За межами прямокутника виявилися, очевидно, ті емоції, з приводу яких ви найчастіше «стикаєтеся лобами» з дитиною або чоловіком.
Потім за допомогою емоційних склеювань (паличок-виручалочок) проаналізуйте, чи можете ви повернути почуття, що опинилися поза прямокутником, у вихідну форму. Іноді вони безпосередньо відповідають емоціям, які потрапили в прямокутник, а іноді ні. Те ж саме потрібно зробити з емоціями дитини і чоловіка.
Емоційна палочка-виручалочка допоможе нам виокремити , які ж емоції відчувають наші діти і чого вони насправді хочуть. Почуття істинне і те, яке його прикриває, утворюють два кінці цієї палички.
Коли поведінка дитини проблематична і коли вона говорить про одні і ті ж почуття знову і знову, а вони при цьому не слабшають і не змінюються, то це означає, що дитина застрягла на фальшивому кінці палички. ЇЇ поведінка і очевидні емоції лише прикривають справжні почуття і бажання. Якщо просто назвати справжнє почуття (інший кінець палички) в спокійній, приймаючій манері, то воно може досягти піку і вирішитися в ясне усвідомлення, і тоді буде знайдено безліч варіантів вирішення проблеми.
Немає списку подібних поєднань, вірного на всі випадки життя. У кожної людини емоції зчіплюються, зависаючи на кінцях палички своїм особливим чином, допомагаючи тим самим людині впоратися з труднощами дорослішання.
У наступній частині вправи ви повинні записати кожну емоцію прикриття чи тип поведінки (ті почуття і форми поведінки, які потрапили в прямокутник як «хороші») і відповідні їм «погані» емоції, які вам здаються вихідними (інший елемент склейки). Потім підшукайте прийнятний для себе спосіб вираження реального почуття.
Необхідна практика, щоб за поведінкою дитини розгледіти почуття, що лежать в її основі, але нагорода за працю велика. Називання і визнання пригнічених емоцій приносить дитині величезне полегшення, радість, відчуття близькості з батьками, усвідомлення того, що тебе чують і розуміють. Кожен з нас може пригадати у своєму житті хвилину, коли він раптом відчув, що його зрозуміли. Ця мить не порівняється ні з чим.
І часом нам раптом вдається виявити, що саме приховане почуття сина/дочки і доставляло нам масу проблем, бо воно не вкладалося в наш валізу емоцій.
Ось один такий приклад. Шестирічний Джонатан плаче кожного разу, коли сердиться. Джонатан вдається до вираження «смутку», а не гніву, бо гнів перебуває поза прямокутником емоцій матері. В її родині прояви гніву не схвалювали, однак, якщо вона плакала чи сумувала, це вважалося нормальним. Мати Джонатана завжди готова втішити сина, якщо йому сумно, а його гніву вона просто не помічає. Тому Джонатан навчився не довіряти сигналам своєї внутрішньої системи управління. Чим частіше ми допускаємо в своє життя емоції, що залишилися поза «валізою», тим швидше ми зможемо впоратися з подібними почуттями у своїх дітей. І тим краще наші діти навчаться слухати свою внутрішню систему управління.
Із книги Дон, Джоан Элиум “Воспитание сына”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Про мене
Родімкіна Марина Володимирівна Вас вітає Родімкіна Марина Володимирівна. Я народилася 22 лютого 1985 року в місті Ізюм Харківської області. Після закінчення школи, в 2002 році вступила до Харківського національного педагогічного университета ім. Г.С. Сковороди, на факультет початкового навчання. В 2007 році здобула спеціальність вчитель початкових класів та основ економіки в початкових класах, за якою і працюю в Ізюмській загальноосвітній школі I-III ст. №12 вже 10 років. Намагаюсь займати активну позицію в шкільному житті та приймаю участь в різних конкурсах.
Пошук